Жив був соби казак, у его була жинка и еще був сын Грицько. Грицько ходыв в степу за вивцями. От дид с бабою змовляються:

– Стара! Треба нам Грицька оженить.

– Як женить, так женить! – послали воны за Грицьком.

Приходе наймит, да и каже:

– Здоров був, паноче! Батько звилив тоби иты до господив.

Прийшов до дому, устричають його батько и мате:

– Здоров був, сынку! Як соби маешь?

– Слава Богу, тату и мамо! помаленьку, А чого – це вы мене до дому звалы?

А батько каже:

– Та вже – ж я – старый и мате твоя – стара, так треба тебе оженить.

– Не хочу! Пиду соби у степ.

– Почекай (подожди) лышинь трохи: мы порадамось (рада – совет) з добрыми людьми, як воны ска жуть.

– Ну, добре!

От добри люды присовитовалы, щоб даты йому борошня (зерно, хлеб) мишкив шисть и послаты на базар; та и звилить йому, щоб вин не продавав ни евреям, ни купцям, ни старым бабам, а продавав дивчатам и молодыцям, и просыв бы з их за борошно еб... лки. Прийшов старый до дому, та и каже:

– Сынку! Бери пару водив, запрягай у виз и йидь на базар, та везы шисть мишкив борошня; тилко не продавай евреям, купцям и старым бабам, а продавай дивчатам та молодыцям.

От вин узяв пару волив, заприг, наклав на виз бо – рошня и повиз у мисто. Пидъихав к базару, устричае його еврей.

– Здоров був, паноче! Що таке у вас е продажне?

– Ничего нема, бисив еврей! Пидходе купец:

– Що таке, паноче продаете?

– Ничего нема!

Оце подходе к йому молодыця и пытае:

– Що таке продажне?

Вин каже:

– Борошно.

– А скилько е?

– Шисть мишкив.

– А що просите за його?

– Та дай еб... лки!

Вона подывилась на парубка и каже:

– Чи не можно менши узять?

– Ни, не возьму; як дасы еб... лку, так оддам.

– Везы ж за мною.

Вин зараз:

– Гей, гей!

И прийихав до ней на двир и пытае:

– Кудыж мини зносыть?

Вона показала йому, а сама пишла, прыготовыла меду и паляныць, та и говорить:

– Иди сюда, паноче!

Вин прийшов в хату.

– Здоров був, паноче! Сидай та йижь еб... лку.

Вин сив и зачав опиз... ячивать, найився и каже;

– Спасыби за еб... лку. Вона отвича:

– Богу святому дякуй!

Прийихав вин до дому, батько и мате пытают:

– – А що, сынко! Продав борошня?.

– Продав.

– А за що продав?

– За еб... лку.

– А що, сынку, гарна еб... лка?

– Та така солодка, що и сказать не можно.

– Ну, сынку, женысь, и у твоей жинци буде!

– Колы так, то й женить мене!

– Ну, стара, – каже батько, – слава Богу! Наш Грицько жениция захотив.

Пислалы воны сваху к богатому мужику. Прийшла сваха:

– Помогай Бог!

– Здорова була, бабуся! А що ты нам скажешь хорошее?

– Та у вас товар, а у мене е купец.

От и сосватала за Грицька дивчину Гапку. Тутычки выбралы дружку и бояр, созвалы пойизд, пойихалы до церквы и повинчалы, та и началы гулять, веселицця. От вжеж треба молодых весты спать до коморы. Дружко каже:

– Ну, гляды – ж, Грицько! Чи знаешь де еб.. лка?

А вин:

– Як не знать!

– А де?

– Та на столе.

– Та ни, ты шукай – де волосья, там и еб... лка.

– Добре.

Положилы йих спаты и самы пийшлы гуляты. Довго лежав Грицько з Гапкою, и захотилось йому еб... лки. Начав вин шукать по кошелям и полкам – нигде нема, а в тий же комори стояла соха, а вверху на сохи було пидоткнуто кущем волосьев. Вин побачив тые волосья, полиз на соху, просунув руку и щупае: чи нема там еб... лки! Та вже слизты с сохи боицця. Прийшов дружку пидниматы молодых, стучить:

– Добры день, молодый Грицько!

А вин сыдыть на сохи и каже:

– Здоров був!

– А що, Грицько, найшов волосья?

– Найшов.

– И влиз?

– Влиз, та оце лыхо – не злизу.

– Валысь набик.

Грицько зваливсь набик, ударивсь об землю и раз – бив соби голову до крови. Дружко пытае:

– А що, звалывсь?

– Звалывсь.

– А що до крови?

– Та вже ж, до крови.

– Отчиняйте ж двери.

Одчинилы. Грицько зараз выскочив и побиг в степь, к своим вивцям. Бижить биля попова двора, удруг наскочылы на його собаки; вин начав обороняцця, пятывся, пятывся и влиз у самую церковь, а се було у нидилю (воскресенье). Вин подивився та и каже:

– Ишь бисови собаки, скилько нагналы сюда людей!

И дывно йому, шо людей багацько, а уси мовчат, тилько помаленьку шепчуть та кланяюцця; мабуть воны кого просят, щоб йих до дому довив. А дали побачив вин попа в золотий свыти, шо ходить миж людей та все кланяецця: от иде вин и до Грицька. Грицько думае:

– Шо ее таке? Несе вин якусь торбынку и на людей огонь кидае (речь идет о кадиле).

Пип блыжче, а Грицько йому каже:

– Помалу, батько, очи не выпечи!

А пип усе махае, та махае. Як Грицько свисне його по голови, аж вин упав; тут люди, мабуть чоловиков пятьдесят буде, учинылысь за дурня; вин усих йих вытащив с церквы и сам пишов у степь.

– Ну, бисови люды, кажить мини спасыби, а то б вы тутычки и заночувалы!

А Гапка скучае соби без чоловика и плаче.

От научилы йии, щоб вона пишла до Грицька у степь; як буде вин стояты з ватагою биля воды, то щоб вона спытала у його:

– А що, чоловиче, чи не можно тут скупатыся?

А вин скаже:

– Чому ж неможно? Можно.

– Та може тут глыбоко? Полизай сам перши у воду. От так дило и здилаицця!

Пишла Гапка у степь, приходит, а вин стоит коло става (пруда).

– Здоров був, пяноче!

– Здорова була!

– А що, чоловиче, чи можно тут скупатыся?

– Чому ж неможно?

– Та може глыбоко, покажи мини.

Вин зараз скинув сорочку и штаны, влиз у воду и каже:

– Бачишь, по колини.

Вона и соби влизла у воду, побачила у його х... й и пытае:

– Що се таке?

А вин каже:

– Се табака.

– На що ж вона? Шо ты робышь з нею?

– Сьцю.

– А чим ты йии годуешь (кормишь)?

– Та ничим.

– Ото – то вона и худа!

А Грицько побачив у Гапки пи... ду, да и пытае?

– А у тебе що се таке?

– Поцька.

– А на що вона тоби?

– Табаку годовать. Хай твоя табака пойисть поцьки.

– Э, щоб вона мене укусыла! Хай йий бис!

– Ни, не укусыть.

Грицько узяв свою гирлыгу (овчарская палка) и зачав пробувать: чи не укусить? А потим согласився погодовать свою табаку. Надрочила вона йому и направила х... й у пи... ду, та и придерживае. Любо стало Грицьку, бросыв вин степь и прибежав до дому, и кричить:

– Тату, мамо! Де моя жинка?

– На що вона тоби?

– Еб... ть хочу.

– Зараз прийде.

А жинка тому и рада, а сама каже:

– Пидожды до обида, мате галушки варыла. А вин:

– Ничего не хочу, ходим годовать табаку.

И зачав йии еб... ть, а она зачала пирдить; трудно йии стало, скочила и охота. Вона и говорыть:

– Я, чоловиче, вже не вздужаю.

– Що ж робыты?

– Та мини добри люды казалы, щоб нашего сусида вил полызав мини сраку, то може я и поправлюся. Пиды попроси вола!

Пийшов вин до сусида:

– Нехай ваш вил моей жиньци сраку полыже?

– Нехай!

Воротився до жинки, та и каже:

– Иды! Вже пригнав вола.

От Гапка задрала хвист, уставила сраку у викно, Грицько йии придерживае: а сусидский Ивашка (бо вона з ным наперед его зговорылась) як почав Гапку чесать через сраку, аж йии лыхорадка забира.

– Ну що? – скаже Грицько.

– Та мало полегчило!

А потом и сам Грицько заболив и каже:

– Жинка, пиды, попросы сусидова вола, шоб мини сраку полызав.

Вина пийшла и выпросила вола:

– Ну уставай, иды до викна!

От вин спустыв штаны и выпятив у викно сраку, а вил як вдарить його по тий сраци, аж через голову вин перевернулся!